Методична робота

Доповідь на педагогічні читання

з теми: «Використання інтерактивних методів навчання на уроках»

 

                                                                               викладач ВПУ № 24

                                                          м. Заставна

                                                                  Альохін Віктор Северинович

                                                                           

Заставна 2016

План

ВСТУП

Розділ І. ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ – КОМУНІКАТИВНО-ДІАЛОГОВИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ.

1.1.              ІНТЕРАКТИВНА ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ

1.1.1.                              Поняття, призначення та завдання інтерактивного навчання

1.1.2.                              КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

Розділ 2. ЗАГАЛЬНІ  ПІДХОДИ  ВПРОВАДЖЕННЯ

ІНТЕРАКТИВНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ  НАВЧАННЯ

2.1. ГРУПОВА РОБОТА

В ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

2.1.1. ІНДИВІДУАЛЬНА   РОБОТА УЧНІВ.

2.1.2. ІНДИВІДУАЛЬНО-ГРУПОВА РОБОТА

2.1.3. ФОРМИ ГРУПОВОЇ РОБОТИ.

3.ЗАКЛЮЧНА  ЧАСТИНА

                                          «Ти можеш!»-повинен нагадувати вчитель учневі.

                                       «Він може!»-повинен нагадувати колектив.

                                      «Я можу»-повинен повірити в себе учень

                                                                                                        (Шаталов)

Вступ

         Перехід світового суспільства до інформаційного з одного боку, та спрямованість на ринкові відносини нашої держави з іншого, створили умови, які зачепили всі сфери життя суспільства, що не могло не викликати потребу для перетворення системи освіти з унітарної (авторитарної, трансляційної) на демократичну, гуманітарну, спрямовану, насамперед, на розвиток кожної дитини – майбутнього члена суспільства. Швидкий розвиток технологій у наш час також ставить перед освітою нові завдання, починаючи від систематизації світових технічних і наукових досягнень на рівні змісту, приведення у відповідність з цим технологій, методів і форм навчання та закінчуючи залученням останніх у сферу освіти з інших, непедагогічних галузей суспільного світового простору.

Розвиток людини і суспільства визначає рівень освіти і освіченість. Швидкі зміни виробничих технологій потребують постійного спостереження за технічним прогресом, неперервну освіту, постійне вдосконалення і підвищення кваліфікації. Освіта перетворилась на безкінечний, упродовж усього життя людини, процес, постійне оновлення набутих знань, вмінь і навичок і придбання нових. А це вимагає формування стійкої мотивації до навчання та вмінь самоосвіти.

         Питання саморозвитку і самоконтролю визначають сутність багатьох відомих педагогічних шкіл та педагогічних технологій.

         Педагогічні інновації пов'язані сьогодні з впровадженням у навчально-виховний, навчально-виробничий та методичний процеси інноваційних інформаційних та інтерактивних технологій навчання, які спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, формують і розвивають позитивний інтерес до навчального предмету, перетворюють учнів на активних учасників навчального процесу. Ці завдання викладач може вирішити, застосовуючи інтерактивні форми і методи навчання, розвиваючи та формуючи інтерес до самостійного набуття знань.

         Педагогічна інновація – це процес створення, поширення та вико-ристання нових засобів (нововведень) для розв'язування  педагогічних проблем, які досі розв'язувались по-іншому.

         Педагогічні інновації направлені на застосування різноманітних інтерактивних видів навчальної діяльності учнів. Учень повинен набувати знання, вміння і навички творчо і продуктивно  мислячи та спілкуючись в процесі навчання.

Основне завдання педагога – це:

Ø пробудження творчого ставлення учнів до свого предмету;

Ø використання інтерактивних та активних форм і методів навчання;

Ø перетворення уроку на постійний тренінг мозку і роботу думки;

Ø стимулювання розвитку пізнавальних сил, потреби постійно вчитися, самостійно набувати знання;

Ø розвиток вмінь досліджувати, спостерігати, робити логічні висновки, аргументувати особисту думку.

Тільки в цьому випадку засвоєння знань відбувається автоматично.

         Учень, як особистість повинен мати:

Ø    гнучкий розум зі швидкою реакцією на все нове;

Ø    розвинуті потреби подальшого пізнання;

Ø    самостійність;

Ø    позитивні,  соціальні, орієнтувальні навички;

Ø    творчі здібності.

         Умови життя в інформаційному суспільстві потребують нового мислення, нової культури діяльності, якісно іншого рівня освіченості, здатності до самоосвіти протягом усього життя. У учнів повинні бути сформовані компетенції в таких сферах:

Ø    уміння організувати своє навчання;

Ø    розвиток професійної компетентності;

Ø     вміння діяти самостійно і приймати компетентні рішення в критичних ситуаціях;

Ø    організація і навички самоосвіти;

Ø    соціалізація;

Ø    вміння здійснювати контроль і самоконтроль результатів діяльності;

Ø    комунікативні властивості і вміння та комунікативна компетентність;

Ø    самореалізація, самовдосконалення і самоорганізованність;

Ø    креативність;

Ø    правова і моральна культура;

Ø    цілеспрямованість у самовизначенні;

Ø    здоровий спосіб життя.

Від розвитку цих компетентностей залежить успішність соціалізації осо-бистості. Розвиненість соціальної і комунікативної компетенцій впливає на успішність, інтерес та мотивацію до навчання, до професійного вдосконалення. Розвиток комунікативних властивостей, вміння спілкуватися, висловлювати власні ідеї та думки, вміння наводити аргументи на їх користь дають можливість особистості інтегруватися і визначитися в соціумі як професіоналу і як особистості.

         Історично-суспільні дисципліни формують гуманітарне мислення у учнів. Викладання курсу історії, художньої культури, людини і світ методом проблемно-розвивального діалогу, бесіди, спонукання учнів до висловлювання своїх міркувань, суджень на основі особистого життєвого і практичного досвіду, обговорення результатів роботи малими групами – все це дає можливість розвинути і сформувати комунікативні компетенції майбутнього свідомого громадянина, розвинути історичну та національну свідомість, вплинути на формування і розвиток правової й моральної культури.

Якщо визначити за мету навчання – формування і розвиток комунікативних і соціальних компетентностей учнів, то доцільною педагогічною технологією навчання є: інтерактивна педагогічна технологія навчання.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ:

§     Проаналізувати інтерактивні методи навчання;

§     Визначити доцільність застосування інтерактивних методів навчання щодо розвитку комунікативних і соціальних компетентностей учнів.

§     Встановити залежність між інтерактивними методами навчання і комунікативними та соціальними компетентностями учнів.

СУЧАСНИЙ  ПОГЛЯД  НА  ІНТЕРАКТИВНЕ  НАВЧАННЯ

         Проблеми методики використання інтерактивних технологій навчання розглянуті в методичних посібниках О.Пометун, Л.Пироженко; методичних посібниках та рекомендаціях, розроблених Донецькими інститутами післядипломної педагогічної освіти та Донецького інститута післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників; в статтях Г.М.Андреєвої, К.О.Баханова, В.Волканова, Н.М. Васильєвої, Н.Василенко, С.Крамаренко, А.М.Мартинець, О.Марущак,  Л.Пироженко, О.Пометун, Г.Сазоненко, О.І. Щербак, В.Д. Щедрикова, надрукованих в журналах «Відкритий урок», «Все для вчителя», «Инновации в образовании», «Рідна школа», «Управління школою», «Історія в школах України», «Директор школи» та інші.

Найбільш повно питання теорії, практики і досвіду розглянуті О.Поме-тун, Л.Пироженко в методичному посібнику «Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід»  та статях педагогічних журналів: «Рідна школа», «Відкритий урок». Дається узагальнення інтерактивної технології навчання, характеристика інтерактивних форм і методів, їх організаційна особливість. Автори звертають увагу на практичне застосування інтерактивної технології навчання, наводять приклади інтерактивних уроків.

В статті «Нові педагогічні технології: інтерактивне навчання» А.М. Мартинець звертає увагу на те, що «використання технологій інтерактивного навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної розумової діяльності» і викладання предметів з урахуванням нових підходів є важливим кроком у демократизації школи.

         В статті «Взаємодіюче навчання. (Рекомендації викладачам, методистам, керівникам методичних об'єднань викладачів загальноосвітніх дисциплін щодо використання інтерактивних форм навчання)» Н.К. Павлова звертає увагу на середній рівень засвоєння, залежно від методів: від 5% - 10% (лекція, читання)  до 50%-70%-90% (групові дискусії, активне навчання, негайне застосування засвоєного шляхом навчання інших).

 Тобто найбільш ефективними є інтерактивні форми і методи навчання.

         К.О. Баханов в монографії «Інноваційні системи і технології навчання історії в школі» розглядає, аналізує різноманітні інноваційні педагогічні технології та моделі навчання, які склалися у вітчизняній та зарубіжних  школах, робить висновок про кризовий стан освіти України та про необхідність впровадження особистісно орієнтованої технології навчання.

         Про доцільність впровадження інтерактивних методів навчання в журналах «Відкритий урок» пише директор НВК №29 м. Вінниця  Н.Василенко, розповідаючи про власний досвід впровадження інтерактивної технології навчання щодо розвитку загальноосвітніх знань, умінь і навичок учнів, розвитку позитивної мотивації  до навчання, формування патріотизму.  

В навчально-методичному посібнику «Нові підходи у навчанні» автори О.І.Щербак, О.О.Зайцева і Б.Страер розглядають сучасні методи викладання, зокрема системний підхід до навчання. Зміст посібника наголошує на практичному застосуванні теоретичного матеріалу, підходів, компетенцій та інструментів. Висвітлюється методика дискусії, «групової роботи», рольової (ділової) ігри, проектного завдання. Вибір конкретних методів навчання залежить від мети навчання, яка повинна передбачати здобуття знань і навичок, а також вироблення необхідних вмінь та установок.  Питання інтерактивного навчання розглядалися на сторінках журналу «Профтехосвіта» протягом 2010-2012 років.

Розділ І. ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ – КОМУНІКАТИВНО-ДІАЛОГОВИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ.

1.2.              ІНТЕРАКТИВНА ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ

1.2.1.                              Поняття, призначення та завдання інтерактивного навчання

         Стійкий пізнавальний інтерес може формуватися різноманітними шляхами і засобами в тому числі інтерактивними методами:

□  проблемне навчання;

□  взаємонавчання;

□  тестування знань, вмінь та навичок учнів;

□  навчання з комп'ютерною підтримкою;

□  участь учнів у дискусіях, обговореннях;

□  аргументація та відстоювання власної думки;

□  рецензування роботи товариша;

□  формулювання запитань, завдань;

□  створення тестів, кросвордів, ребусів;

□  знаходження декілька варіантів можливого рішення пізнавальної задачі, проблеми;

□  самоперевірка, аналіз особистих пізнавальних і практичних дій;

□ впровадження інтерактивних навчальних посібників, мультимедійних систем, спеціалізованих комп'ютерних програм, постійного тестового контролю.

Інтерактивна (від англ. «іnter» – взаємний та «act» - діяти) технологія навчання – це системний метод створення, застосування та визначення процесу навчання  як  суб'єкт-суб'єктної форми взаємодіючого навчання у формі діалогу, направленого на розвиток особистісних індивідуальних задатків,  інтересу до самостійного набуття знань.

         Інтерактивні технології навчання – це не панацея навчального процесу. Вони потребують високого рівня професіоналізму, педагогічної майстерності педагога і систематичної, цілеспрямованої підготовки до проведення уроків. Перш ніж застосовувати інтерактивні форми і методи навчання на уроках, викладач повинен навчити учнів процедурі працювати на уроці. Учні самостійно освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку) – у викладача з'являється час для проведення індивідуальних консультацій, індивідуально-групового пояснення нового навчального матеріалу і контролю за роботою учнів.

В основі інтерактивного навчання лежать принципи:

Ø    безпосередньої участі кожного учасника заняття. Це зобов'язує викладача зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми;

Ø    взаємного інформаційного, духовного збагачення шляхом діалогу, обміну життєвим досвідом, одержаною інформацією;

Ø    особистісно орієнтоване навчання.

         З такої точки зору мають право на існування і класно-урочна система Яна Коменського – нічого кращого світ не придумав для організації навчального процесу, - і авторитарна, і гуманістична, і підтримуюча. І саме в авторитарно-дисциплінарній класно-урочній системі Я. Коменського існував принцип розвитку природних здібностей учня: «Боротися з натурою – марна справа»,- вважав великий дидакт. Інтерактивні форми і методи навчання особистісно орієнтованого спрямування дають можливість розвивати природні задатки учня. Принципи особистісно орієнтованого навчання,  за М.А. Власюк , можна віднести і до інтерактивної взаємодіючої  технології навчання:

-         принцип гуманізму (людина найвища цінність у світі);

-         принцип реалізму (об'єктивна реальність залежить від свідомості людини);

-         принцип діяльності (тільки діяльністю людина може розвинути себе або навпаки);

-         принцип самоорганізації складних систем (розглядає людину як складну систему у розвитку. Освіта не повинна нав'язувати особистості шлях її розвитку);

-         принцип діалектичного редукціонізму (врахування емоційно-негативних реакцій дитини, його комплексів як своєрідного психологічного захисту особистості);

-         принцип ціннісно-цільової суті пізнання;

-         принцип інтегративності (визначає оптимальний педагогічний вплив на особистість учня);

-         принцип діалогової взаємодії (педагогічне спілкування з учнем як суб'єктом освіти).

         Інтерактивні технології навчання дають можливість спрямувати процес навчання на реалізацію та застосування учнями набутих знань, вмінь і навичок, розвивають у учнів такі компоненти готовності до саморозвитку, як:

·                    мотиваційний – усвідомлення особистої та суспільної значущості безперервної освіти, стійкий пізнавальний інтерес, почуття обов'язку і відповідальності, допитливість, прагнення отримати високу оцінку свого саморозвитку, потребу у самопізнанні;

·                    когнітивний – рівень загальноосвітніх  та спеціальних фахових знань, вмінь і навичок;

·                    морально-вольовий – позитивне ставлення до навчання, критичність, цілеспрямованість, працездатність, вміння доводити справу до кінця, самостійність, сміливість, самокритичність;

·                    гностичний – вміння ставити і вирішувати пізнавальні задачі, гнучкість і оперативність мислення, схильність до аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації та класифікації;  креативність; пам'ять та її оперативність; вміння слухати, володіти різними видами читання, виокремлювати і засвоювати конкретний зміст, доводити, аргументувати і відстоювати власні твердження; вміння бачити протиріччя і проблеми, переносити особисті знання ай вміння у нові ситуації; вміння відмовитись від сталих шаблонів, незалежність суджень;

·                    організаційний – вміння планувати свою роботу, діяльність, працювати з різними видами джерел, володіти різними  прийомами фіксації прочитаного, користуватися танком комп'ютерної інформації;

·                    комунікативний – здатність до співпраці і взаємодопомоги, здатність відстоювати особисту точку зору і переконувати інших у процесі дискусії.

                   Основні освітні завдання вирішуються у сучасному навчально-виховному процесі через набуття учнями знань, умінь і навичок, які сприяють розвиткові та самореалізації особистості, набуття умінь і навичок набуття нових знань шляхом самонавчання і взаємонавчання. Ці завдання вирішуються за допомогою впровадження інноваційних технологій навчання, зокрема інтерактивної технології.

1.2.2.                              КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

         Розглянемо інтерактивні технології, форми і методи інтерактивного навчання. Інтерактивні технології навчання найбільше відповідають особистісно орієнтованому підходу навчання, так як вони направлені на формування і вироблення особистісних цінностей учнів; забезпечують глибину засвоєного змісту, підвищується роль викладача, який стає організатором процесу навчання. У учнів формуються навички думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції, вміння шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати, відстоювати особисту думку.

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

Проектна технологія

Особистісно орієнтована технологія

                                                                        

Технологія самостійного навчання

Проблемно-розвивальна технологія

 

                                                            

Діалогічна технологія

Кооперативна технологія

  

   

Ігрова технологія

Розвивальна технологія

 

   

Саморозвивальна технологія

Технологія індивідуально-групового способу навчання

Технологія колективного способу навчання

 

         Сучасний педагог повинен володіти усіма існуючими педагогічними технологіями і застосовувати їх залежно від цілей і завдань навчально-виховного процесу, бути творчим професіоналом, використовуючи різноманітні форми і методи навчання:

·                    традиційні дедуктивні, які ґрунтуються на прямому навчанні (лекції, міні-лекції, опитування, покази, демонстрації);

·                    індуктивні – ґрунтуються на набутому досвіді тих, хто навчається (ділові, рольові, сюжетні, розвиваючі ігри);

·                    самостійне навчання (письмові роботи, учбові проекти, домашні завдання);

·                    інтерактивне (взаємодіюче) навчання  (дискусії з «відкритою відповіддю», групові форми навчання (ГФН) – робота в малих групах, які співпрацюють між собою; інтерв'ювання; генерація ідей за допомогою «мозкової атаки»; активні суспільні дії – реклама, плакати, листівки, виступи-звернення тощо; розробка власних проектів; релаксаційні вправи.

ФОРМИ І МЕТОДИ НАВЧАННЯ

ТРАДИЦІЙНЕ ДЕДУКТИВНЕ

ІНДУКТИВНЕ НАВЧАННЯ

САМОСТІЙНЕ НАВЧАННЯ

ІНТЕРАКТИВНЕ ВЗАЄМОДІЮЧЕ

 

         Навчальний процес  при використанні інтерактивної технології навчання відбувається за умови постійної активної взаємодії усіх учасників. Основою є самонавчання, взаємонавчання (колективне, в малих групах, навчання у співпраці). Викладач і учень є рівнозначними суб'єктами процесу навчання. Викладач виступає в ролі лідера та організатора процесу навчання. Інтерактивне навчання дозволяє використовувати такі форми навчання, як: моделювання життєвих ситуацій, проектна діяльність учнів, спільне вирішення проблеми, використання рольових або ділових ігор, аналіз та дослідження. Основою інтерактивного навчання є групові форми навчання учнів. Базовими елементами групових форм навчання є: позитивна взаємодія та взаємозалежність, підтримка учнів, навички особистісного та групового спілкування, різноманітність малих навчальних груп, розподіл ролей. Групові форми навчання забезпечують оперативний зворотній зв'язок, надають можливості майже кожному учаснику використовувати власні знання, сприяють формуванню позитивної навчальної мотивації. Робота в малих навчальних групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для взаємного спілкування та співпраці, що є важливим для позитивної соціалізації майбутнього громадянина і фахівця, розвиває комунікативні компетентності. Дослідження педагогів, методологів, науковців свідчать, що діалогічна форма спілкування викладача з учнями та учнів між собою, в умовах колективно-групової діяльності дає можливість розвивати у учнів:

·                    самостійне мислення;

·                    незалежність;

·                    уяву;

·                    ініціативу;

·                    самодисципліну;

·                    співпрацю з іншими учнями;

·                    навички та уміння спілкування з іншими учнями;

·                    стимулювання когнітивних процесів;

·                    залучення до активної участі в процесі навчання;

·                    уміння висловлювати власні думки, аргументувати, аналізувати та синтезувати;

·                    виражати власні почуття і використовувати власний практичний досвід;

·                    брати на себе відповідальність за своє навчання;

·                    уміння і навички вчитися;

·                    створюють умови для соціальної адаптації учнів, виховання громадян – патріотів, толерантних до інших народів і культур, збагачених досвідом загальнолюдських цінностей, здатних до самостійного і відповідального вибору;

·                    критичне мислення, уміння викрити упередженість, необ’єктивність, стереотипи, робити незалежні оцінки

·                    особистісно-життєтворчих, соціалізуючих, комунікативних, інтелектуальних, інтерактивних компетенцій.

Методист Потапова Н. В статті «Технологія навчання фізики як системний спосіб організації навчання», порівнюючи традиційне класно-урочне навчання і колективно-інтерактивне за організаційними особливостями, дидактичними, розвивальними, виховними виділяє принципи інтерактивної роботи:

§  одночасна взаємодія – усі учні працюють в один і той же час

§  однакова участь – для виконання завдання всім учням дається однаковий час

§  позитивна взаємодія – група виконує завдання за успішної роботи кожного учня

§  індивідуальна відповідальність – при роботі в групі у кожного учня своє індивідуальне завдання.

Розділ 2. ЗАГАЛЬНІ  ПІДХОДИ  ВПРОВАДЖЕННЯ

ІНТЕРАКТИВНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ  НАВЧАННЯ

Інтерактивні методи навчання пройшли багаторічну апробацію у навчальних закладах багатьох країн світу, деякі з них застосовуються і у вітчизняній педагогіці. Мета застосування інтерактивних методів полягає не тільки в спонуканні учнів до активної роботи, а й ініціюванні їх творчості, розвитку комунікативних навичок тощо. Існують п'ять причин, які знижують якість проведення уроку:

1.                 дуже часте й нецікаве фронтальне опитування;

2.                 одноманітність використовуваних педагогом методів навчання;

3.                 матеріал подається заради самого матеріалу (предмет заради самого предмету);

4. завищений тиск на учнів з боку викладача з метою досягнення високих навчальних результатів;

5. дуже швидке проходження матеріалу.

Для того, щоб зацікавити учнів навчанням, необхідно:

1.                 урізноманітнити використовувані методи навчання;

2.                 підняти активність учнів;

3.                 створити приємну невимушену атмосферу під час уроку;

4.                 поставити за мету виховання особистості;

5.       складність матеріалу, що вивчається, привести у відповідність до рівня підготовленості учнів.

Урок мас бути цікавим заходом з чіткими правилами, під час якого учитель і учені. співпрацюють на професійному та особистісному рівнях з метою отримання стійкого досвіду навчання на все наступне життя.

Викладачу, який використовує інтерактивну технологію навчання, необхідно зрозуміти, що ця технологія потребує ретельної попередньої підготовки до впровадження її у навчальних групах. Крім обов'язкової необхідної навчально-методичної документації необхідно розробити додатковий роздавальний разом з учнями:

1.       Розробити правила роботи в малих навчальних групах, які роздрукувати для кожної міні-групи і оприлюднити в аудиторії

2.       Проведення фронтальної роботи, в процесі якої визначається остаточно навчальна проблема, аспекти її вирішення

3.       Формування міні-груп та розподіл ролей

4.       Інструктування міні-груп щодо виконання завдання

         Використовуючи інтерактивні методи навчання, необхідно дати можливість проявити якості лідера усім учням. Це створює, як правило позитивну мотивацію навчання і активізацію пізнавальної діяльності учнів  

матеріал, опрацювати розподіл ролей, налаштувати учнів на позитивну співпрацю один з одним

Комунікативно-діалогове навчання і є інтерактивним навчанням. Постановка єдиного проблемного завдання перед учнями групи за умови поділу на 3-4 малі навчальні групи або на пари дає можливість знайти різні методи та шляхи  вирішення в ситуації активного обговорення, діалогу. Таким чином формується спочатку декілька точок зору і викладач може не продовжувати далі дискусію та обговорення, а надати учням можливість самостійно визначити і знайти правильне рішення методом індивідуальної самостійної роботи на уроці як закріплення навчального матеріалу або як домашнє завдання. Головною умовою в цьому випадку є застосування учнями набутої суми знань з теми і власного життєвого досвіду. Існують різноманітні форми організації роботи учнів на інтерактивному уроці. Застосування їх залежить від теми уроку, поставлених цілей і задач.

ВАРІАНТИ ГРУПОВОЇ РОБОТИ:

·                    діалог;

·                    синтез думок;

·                    конференція;

·                    диспут;

·                    конкурс;

·                    «атака на організатора»

·                    спільний проект;

·                    дерево рішень.

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

·                    «мікрофон»;

·                    «мозковий штурм»;

·                    «займи позицію»;

·                    «навчаючи – вчуся»;

·                    «робота в парах»;

·                    «ток-шоу»;

·                    «розігруваня ситуації в ролях»;

·                    «ажурна пилка»;

·                    «коло ідей»;

·                    «акваріум»;

·                    «прес».

         Інтерактивні методи навчання можна групувати залежно від форми організації навчання:

● Інтерактивні методи дискусійного навчання: дискусія, дискусія в формі ток-шоу, оцінювальна дискусія, дебати, метод «прес», «коло ідей», «займи позицію», «зміни позицію», «неперервна шкала думок»

● Інтерактивні методи кооперативного навчання: робота в парах, ротаційні (змінювальні) малі групи – «трійки», два-чотири-всі разом, «карусель»,

робота в малих навчальних групах (міні-групи), акваріум

●  Інтерактивні методи ситуативного моделювання навчання: імітаційні ігри,

спрощене судове слухання, громадські слухання, рольова гра

● Інтерактивні методи колективно-групового навчання: обговорення проблеми в загальному колі, «мікрофон», «мозговий штурм», «навчаючи – навчаюсь», «броунівський рух», «ажурна пилка», аналіз ситуації, вирішення проблем, «дерево рішень», незакінчені рішення, компаративний урок.

Кожна група інтерактивних методів навчання має свої особливості

застосування, сприяє формуванню і розвитку певних вмінь і навичок, дає можливість визначити особисту позицію кожному учневі на основі аргументів, позитивних та негативних наслідків.

2.1. ГРУПОВА РОБОТА

В ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Індивідуально-групова робота в інтерактивному навчанні є визначальною, дає можливість розвинути у учнів соціально-історичне мислення, навички співпраці, комунікативні і соціальні компетентності.

         Формування комунікативних компетентностей проходе декілька стадій від комунікації до компетентності. Для кращого розуміння психолого-соціальних процесів необхідно визначити навчальну групу як соціум, який може мати, як однаковий ЗУН, так і бути різнобічним і поєднувати учнів з різним рівнем розвитку. Залежно від навичок спілкування, самосоціалізації учнів у спілкування, обговорення й прийняття рішень може бути, як через лідера і включення в обмін думками учнів, так і вільне, вільний обмін думками. Роботу в групі можна розглянути на основі діаграми Джеймса Айртона етапів організації малих  навчальних груп:

§     формування (Forming);

§     становлення (Storming);

§     норма (Norming)

§     виконання (Performing)

Процес групової роботи визначається як цикл, тобто група може розпочати роботу з будь-якого етапу Це залежить від етапу «становлення», яка відбувається неоднаково.

2.1.1. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА УЧНІВ.

На уроках  можливе використання різноманітних за змістом творчих диференційованих завдань з метою розвитку комунікативних і соціальних компетентностей. Наприклад:  для закріплення навчального матеріалу учням пропонується рішення або самостійна розробка головоломок, ребусів і кросвордів; пошук відповіді на ключові проблемні або проблемно-пошукові  питання і завдання  теми малими групами, попарно, «один-два-чотири-разом», «група-аудиторія». Індивідуальна самостійна робота учнів може мати різноманітні форми і методи:   

§  мозкова атака – фронтальне опитування, уведення в тему уроку - на етапі актуалізації або закріплення, визначення рівня засвоєння нового навчального матеріалу;

§   диктант як закріплення нових назв марок деталей;

§  самостійне читання підручника,  Цей метод використовується і в груповій роботі;

§  самостійна робота з опорним конспектом та виконання завдань у робочому зошиті. Робота може мати як індивідуальний, так і парний або груповий характер.

§  проектна діяльність. Наприклад, з питання Як правильно провести підготовку машини до роботи: «Що мені потрібно для успішної самореалізації як майбутньому фахівцю??»;

§  складання порядку підготовки агрегату до роботи;

§  словникова робота. На основі набору слів, понять скласти визначення поняття, доставити недостатні слова. Визначити поняття, термін;

§  тестові завдання і запитання, вікторини. Тестові завдання розроблені як у паперовому, так і в електронних версіях до тем програми.

2.1.2. ІНДИВІДУАЛЬНО-ГРУПОВА РОБОТА

         Основною формою роботи в інтерактивному навчанні є індивідуально-групова робота. Кожна група учнів на уроці отримує завдання, які мають проблемний, проблемно-пошуковий характер.

 Групові методи:

Робота в парах

Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

1.                 Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок.

2.                 Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

         3. 2+2=4.    Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

4.Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються “попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

5.Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: “спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), “секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), “посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), “доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

6. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Фронтальні методи:

1.     Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

2.     Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”.

3.     Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу “можна зробити такий висновок…”, “я зрозумів, що…”

4.     Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

5.     Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, “чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?”).

6.     Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми

         Учні мають можливість висловити особисту думку, різноманітні точки зору, аргументуючи та аналізуючи історичні події, залучаючи власний практичний і життєвий досвід. При цьому необхідно звернути увагу на те, щоб відповіді учнів були стислими і лаконічними, аргументованими і доказовими.

2.1.3. ФОРМИ ГРУПОВОЇ РОБОТИ.

         Інтерактивна технологія навчання дає можливість використовувати різноманітні форми і методи проблемно-розвивального навчання, спрямовані на розвиток і формування комунікативних і соціальних компетентностей.

         Діалогічне проблемне викладання нового навчального матеріалу  забезпечує постійний зв’язок викладача та аудиторії. Цей метод ефективний на етапах мотивації, актуалізації навчальної діяльності, пояснення нового матеріалу. Проблемний діалог дає можливість визначити рівень  знань учнів з теми, висловити власні судження і думки.

         Діалог – спільний пошук малими групами узгодженого рішення однієї проблеми або проблемного запитання. Це може бути діалогічне пояснення в евристичній, проблемній бесіді.       Така спрямованість навчання формує у учнів вміння і навички історичного та соціального аналізу різноманітних джерел, вміння спілкуватися, вислуховувати думку інших, робити власні висновки і, порівнюючи їх з іншими, усвідомлювати навчальний матеріал з будови роботи та основних регулювань сільськогосподарських машин.

         «Синтез  думок» - індивідуально-групова робота в малих групах над різнобічними аспектами однієї проблеми, розв’язання цієї проблеми через певний її аспект

Після виконання завдання, визначення точок зору, організується обговорення результатів дослідження учнів й синтезується колективна узагальнена думка-відповідь на проблемно-пошукове запитання.                                                                       

         «Один-група-всі разом» - метод індивідуально-колективної роботи уч-нів. Наприклад, після індивідуального виконання тематичних головоломок, ребусів, кросвордів організовується обговорення в малих групах та всією навчаль- 

ною групою, учням пропонується доповнити невиконане завдання й дати тлумачення , розшифрувати абревіатури. Такі завдання застосовуються для встановлення початкового рівня знань учнів, на етапі активізації розумової діяльності або на етапі закріплення нового навчального матеріалу уроку. Такі творчі завдання учні виконують із зацікавленістю, на уроці створюється творча дружня атмосфера взаємодопомоги  та взаємоконтролю.

         «Мала навчальна група – усі разом» - метод колективної роботи учнів, який використовується при закріпленні чи встановлення рівня доступності нового навчального матеріалу.

Розглянемо ряд  інтерактивних методів  навчання, орієнтованих на практику

Метод "Постав на голову".

Метод "Постав на голову" належить до креативної техніки вирішення проблем і застосовується, як правило, там. де спрацьовують "класичні методи". Полягає він у тому, що викладач чітко формулює проблему ("на ногах"), наприклад: "Які. на вашу думку, риси, ознаки притаманні кваліфікованому кухарю-кондитеру (офіціанту, столяру тощо)?" Після обговорення цього питання з учнями, викладач допомагає їм поставити проблему "на голову", наприклад: "Які, на Вашу думку, риси, ознаки притаманні некваліфікованому кухарю-кондитеру (офіціанту, столяру тощо)?"

Робота за методом «Постав на голову» проводиться у три етапи:

1-ий етап (15 хв.):викладач чітко й однозначно формулює проблему («на ногах»), а учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках.

2-ий етап (15 хв.):викладач повертає проблему на її протилежність ("ставить на голову"), учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках.

3-ій етап (10 хв.):результати, отримані на 2-му етапі роботи, перевертаються "з голови на ноги й їх звіряють з попередніми, що були висунуті на 1-му етапі. Учні можуть порівняти шляхи вирішення проблеми й прийти до найбільш оптимального результату. Метод "Постав на голову" сприяє розвитку в учнів здібностей до пошуку нестандартних підходів у вирішенні проблем комунікативності, формує самостійність мислення.

Метод замальовування та записування ідей

Метод замальовування та записування ідей дозволяє швидко та в повній мірі використовувати розумовий потенціал. Він сприяє ефективному запам'ятовуванню, концентрації думок., підвищує продуктивність праці, розширює світогляд та діапазон ідей. Його можна використовувати як для вирішення нескладних проблемних питань, гак і для розробки широкомасштабних проектів.

Даний метод можна використовувати як на уроці, так і в будь-якій іншій творчій діяльності, де є необхідними відбір, осмислення, запам'ятовування, оформлення думок та інформації, наприклад:

1.                 підбір матеріалів із нової теми;

2.                 підготовка до бесіди, доповіді, участі у конференції тощо;

3.                 повторення навчального матеріалу;
4.       планування уроків;

5.                 конспектування уроків;

6.                 упорядкування думок;

7.                 підготовка "шпаргалок";

8.                 робота над темами, коли важко визначити їх обсяг і структуру.
Під час використання методу "Замальовування та записування ідей" в учнів виникають деякі проблеми, наприклад:

·                     психологічне неприйняття на початку роботи;

·                     педагог втручається в розробку схеми-малюнка;

·                     учні не наважуються вносити свої ідеї в групову схему або помилково вносять їх не в ті гілки схеми, в які потрібно (некомпетентність у визначенні категорій);

·                     головні гілки схеми плутають з другорядними (невизначеність в ієрархіях);

·                     перші навички роботи над схемами-малюнками дуже неохайні.

Для проведення заняття потрібні кольорові олівці або фломастери (6 кольорів на одну групу), папір для малювання формату А4 чи АЗ (поЗ-5 аркушів на кожного учасника), спеціальні засоби для презентації розробок перед великою групою учасників.

Метод замальовування та записування ідей полягає в тому, що проблемна тема записується в центрі аркуша паперу. Від головної теми відходять головні гілки та підписуються друкованими літерами. Від кожної головної гілки відходять другорядні гілки, які так само підписуються друкованими літерами і т. д. Тобто, порядок думок фіксується від загального до окремого: чим далі від центру схеми-малюнка, тим конкретнішою ста( інформація. Для позначення головних і другорядних гілок використовуються різні кольори. Якщо на аркуші паперу місця для записів недостатньо, можна доклеїти ще один аркуш.

Робота за методом замальовування та записування ідей проводиться у п'ять етапів:

1-ий етап (5 хв.):привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємне представлення.

2-ий етап (10 хв.):роз'яснення правил методу замальовування та записування ідей. Наведення прикладу

3-ій етап (15 хв.):формування малих груп та робота над схемою-малюнком проблемної теми.

4-ий етап (10 хв.):презентація малими групами своїх схем-малюнків; аналіз робіт.

5-ий етап (5 хв.):зведення результатів роботи у загальну схему-малюнок (на дошці, аркуші паперу формату А1. плівці для показу на проекторі).

Використання даного методу сприяє розвитку особистості, її розумової активності, здібностей до планування та навчання, самоорганізації, передбачення багатьох, на перший погляд, незначних деталей, необхідних для подальшої роботи, допомагає сформувати вміння аналізувати та структуру вати матеріал, працювати з інформацією – підбирати, систематизувати тощо.

Метод "Бесіда за круглим столом".

Бесіда проводиться за круглим столом у невимушеній атмосфері й за змістом в основному визначається учнями. Вона зорієнтована на якусь загальновідому тему без суворого переслідування мети досягнути чіткого результату. Це особлива форма дискусійного навчання з обговоренням.

Мета даного методу полягає в сприянні розвитку соціальної компетенції учнів через вільний обмін досвідом і думками та вироблення толерантного ставлення до висловлювань і переконань інших

Робота за даним методом проводиться у чотири етапи:

1-ий етап (10 хв):ненав'язливе змістовне входження в розмову, орієнтація на тему з боку викладача.

2-ий етап (10 хв):висловлювання думок (спонукання з боку викладача до вільною висловлювання думок без елементів критики та оцінок).

3-ій етап (20 хв):ненав'язлива підтримка та координація вільної комунікації з боку викладача, залучення до розмови усіх учнів.4-ий етап (5 хв):підбиття підсумків, відзначення найцікавіших думок, завершення роботи круглого столу.

Метод введення учня в роботу на робочому місці.

Введення учня в роботу на робочому місці означає ввести учня в коло його конкретних задач по роботі на реальному робочому місці (див. Таблиця 8). Мета цього методу полягає в наступному:

1.                 розвиток професійної компетентності під час виконання робочих завдань;

2.                 розвиток здібності виконувати завдання в стресових ситуаціях в межах робочого плану в реальних робочих умовах.

Перші кроки у впровадженні даного методу виявляють деякі проблеми, а саме:

·                     учні не можуть швидко засвоїти складні завдання в реальних робочих умовах;

·                     робітники-куратори не враховують педагогічну, тактику майстра виробничого навчання щодо учня.

Робота за методом введення учня в роботу на робочому місці проводиться в три етапи:

1-ий етап (10 хв): підготовка робочого місця; підготовчі дії учня на робочому місці. Підтримка учня з боку робітника – асистента та майстра виробничого навчання.

2-ий етап (30хв): учень бере на себе функції робітника – напарника і виконує певні операції за домовленістю. Йому передасться цілий комплекс завдань, які він виконує самостійно.

3-ій етап (5хв): аналіз отриманого учнем досвіду.

Даний метод дозволяє учню отримати реальний досвід роботи на робочому місці навіть до того, як він засвоїть навички роботи в навчальній майстерні.

Метод проблемних ситуацій.

Проблемною називають ситуацію, для оволодіння якою учень мас знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій. У навчальному закладі мас бути банк даних або "кейс" проблемних ситуацій, який використовується у навчальному процесі для підготовки учнів до вирішення реальних проблем на виробництві (складних випадків з виробничої практики).

Учням роздаються необхідні для роботи матеріали та формулюється основна проблема. Вони мають оцінити ситуацію й розробити шляхи виходу з неї.

Проблемні ситуації можуть різнитися за змістом, методами опрацювання даних, рівнем вимог до учнів, та їх тематика обов'язково має бути типовою до фахових вимог даної групи учнів. У процесі опрацювання даної ситуації в учнів мають розвиватися практичні навички, які вони будуть використовувати й надалі в своїй професійній діяльності

Мета методу проблемних ситуацій полягає в тому, щоб розвивати в учнях:

1.                 здібності осмислювати проблемні ситуації й знаходити правильні рішення;

2.                 альтернативне мислення;

3.                 здібності знаходити, оцінювати й використовувати інформацію:

4.                 комунікативні здібності.

Робота за методом проблемних ситуацій проводиться в шість етапів:

1-ий етап (5 хв): привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємне представлення.2-ий етап (10 хв): роз'яснення правил методу проблемних ситуацій.

Постановка завдання (усне чи письмове описання проблемної ситуації).

3-ій етап (30 хв):самостійна робота учнів або малих груп над проблемною ситуац.:

·                     прочитані описання проблемної ситуації, зрозуміти про яку проблему йде мова;

·                     подумати, який довідковий матеріал є в розпорядженні (підручник, конспекти, довідники тощо);

- сформулювати мету, визначити кроки для досягнення мети, визначити проблеми, які виникнуть на шляху до мети.

4-ий етап (20 хв):презентація окремими учнями або малими групами своїх рішень щодо розв'язання проблемних завдань, обмін думками.

5-ий етап (20 хв):зведення результатів роботи у загальне вирішення проблеми. Формулювання прийнятого рішення та його обґрунтування.

6-ий етап (5 хв): підбиття підсумків.

Метод Проектної роботи.

Проектна робота – це комплексна робота з теми професійного навчання з використанням проектних методів, її застосовують з метою розвитку в учнях здібностей планувати, самоорганізовуватися, а також піднести їхню соціальну компетентність

Теми проектних робіт мають бути пов’язані з професійною діяльністю й містити теоретичні та практичні проблеми, наприклад:

·                     "Вимірювальна техніка";

·                     "Розробка системи формулярів";

·                     "Проблеми верстатобудування";

Робота за даним методом проводиться в шість етапів:

1-ий етап (10 хв): привітання та організація взаємного представлення. Входження в тему заняття. Роз’яснення теми, задач.

2-ий етап (25 хв):планування реалізації проекту .

3-ій етап (10 хв): планування форм спільної роботи (розподіл праці), планування виконання окремих задач конкретними особами.

4-ий етап (20хв): самостійне виконання учнями роботи або її частий за складеними ними робочими графіками.

5-ий етап (15 хв):контроль і оцінка результатів проектної роботи, стратегії її виконання та поведінки учасників малих груп.

6-ий етап (10 хв):оформлення документації з метою подальшого використання розроблених матеріалів; оцінювання проектних робіт.

Метод розкриття теми через ланцюжок запитань.

Даний метод використовується для розкриття складних для розуміння учнями тем, які охоплюють значну кількість навчальних проблем. Учні йдуть шляхом пізнання, орієнтуючись на цілу низку запитань, заздалегідь підготовлених педагогом. Умовою застосування методу розкриття теми через ланцюжок запитань є те, що учні повинні мати деяке уявлення про об’єкт вивчення У ході роботи за даним методом можуть виникнути деякі проблеми, наприклад:

1.                 викладач очікує від учнів більше, ніж вони спроможні зробити;

2.                 викладач отримує замало інформації від учнів і тому майже весь матеріал мас давати сам;

3.                 викладач визнає правильними лише ті відповіді, які відповідають його рівню;

4.                 викладач ставить неточні, незрозумілі запитання.

Використання Інтернету.

Існують різні способи використання Інтернету в навчанні, а найбільш розповсюдженими є пошук інформації та її представлення. Учні мають самі організовувати свою роботу, викладач лише визначає мету та оцінює кінцевий результат роботи

Основною метою використання Інтернету під час навчання є розвиток в учнів здібностей до:

·                     самоорганізації та самонавчання;

·                     самостійного використання Інтернету.

·                     критичного оцінювання та систематизації інформації.

Робота за даним методом проводиться в шість етапів:

1-ий етап (10 хв):привітання та організація взаємного представлення. Входження в тему заняття, визначення мети роботи та очікуваних результатів.

2-ий етап (25 хв): структурування роботи та визначення потреби в інформації.

3-ій етап (10 хв):підготовка до пошуку інформації, визначення стратегії пошуку інформації (використання пошукових сайтів).

4-ий етап (20 хв):самостійний пошук інформації учнями в мережі Інтернет, її оцінка та зчитування.

5-ий етап (15 хв): обробка отриманої інформації, оформлення результатів.

6-ий етап (10 хв):аналіз методу роботи, стратегії пошуку інформації; оформлення документації з метою подальшого використання знайдених в Інтернеті матеріалів; оцінювання проектних робіт.

ЗАКЛЮЧНА  ЧАСТИНА

         Визначаючи доцільним використання інтерактивних методів навчання щодо розвитку комунікативних і соціальних компетентностей необхідно визначити, що саме навчання у спілкуванні, в діалозі, що притаманне індивідуально-груповій роботі, сприяє розвитку комунікативних властивостей та умінь, особистісних якостей, які свідчать про розвинену соціальну компетентність:

§     уміння працювати в колективі, малому соціумі;

§     відповідальність за результати праці та за прийняті рішення;

§     вміння розділяти відповідальність;

§     аналіз особистої діяльності;

§     членство команди.

Інтерактивні методи сприяють розвитку у учнів ініціативності, уяви, самодисципліни, незалежності, співпраці з іншими; розвивають уміння і навички, компетенції, формують установи, які необхідні для самовизначення і самореалізації особистості, залучають учнів до колективної праці, до активної участі в процесі навчання, формують стійку позитивну мотивацію до навчання і самоосвіти.

         Організовуючи роботу в малих групах необхідно ретельно продумати завдання і час виконання; допомогти організувати роботу в групах, якщо затягується стадія  «становлення (forming)», але намагатися не втручатися в роботу малих групах. Важливо не нав’язувати своєї точки зору, власних стереотипів і життєвого досвіду, формувати точку зору учнів на основі різноманітних джерел, свідчень, загальнолюдських цінностей. Головне – це творча робота учнів, динамізм навчання, можливості ліквідації прогалин у знаннях учнів, посильне сприйняття інформації під час обговорення.

         Таким чином, інтерактивні методи навчання дають змогу учням:

§     полегшити процес засвоєння нових знань і закріплення набутих

§     розвивати і формувати загальноосвітні, комунікативні і соціальні уміння і навички;

§     аналізувати інформацію, творчо підходити до процесу навчання;

§     формулювати та аргументувати особисту точку зору, приймати участь у дискусії;

§     моделювати різні соціальні ситуації, збагачуючи особистий соціальний досвід через включення і різні життєві ситуації, набуваючи соціальної компетентності;

§     вміння слухати іншого, прагнути до діалогу, поважати думку інших;

§     вчитись будувати конструктивні відносини у групі, визначати своє місце у соціумі;

§     знаходити спільне розв’язання проблем, розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи;

§     розвивати креативне мислення.

Література:

1.     Баханов К.О. Інноваційні системи і технології навчання історії в школі. – Д., 2005

2.      Біда О., Ліневич К. Застосування інтерактивних технологій при підготовці   вчителя біології //Рідна школа. - 2007. - №5. – С.16

3.      Бурлаєва Л.Ф. Інтерактивні технології і таблицях //Управління школою.-

      2005. - №16-18.- С. 49

4.      Василенко Н. Школа розвитку: особистість над  усе…" //Відкритий урок –

      2004. - №9-10. - С.54

5.      Васильєва  Н.М. Застосування інтерактивних методів навчання //Управління  школою. – 2005. - №34. – С. 17

6.      Власюк М.А.. Проблемне навчання як провідний метод розвиваючого   

 навчання в умовах особистісно орієнтованої парадигми освіти.  

      //Управління школою. – 2005. -  №34. -  С.22

7.      Волканова В. Сучасні технологій навчання //Директор школи. - 2007. - №37

8.      Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття).- К.- 2000

9.      Інноваційні педагогічні технології навчання професії. Монографія /Нікуліна  А.С., Костюченко М.П., Матвеєв Г.П.; за ред. Нікуліної А.С. – Донецьк.- 2005

10.            Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого   потенціалу учнів //Відкритий урок.. - 2002 - №5-6 - С. 7-10

11.            Краснов Ю. Освіта як гуманітарна технологія //Відкритий урок -2004.-

      №3 –4

12.            Краснов Ю. Види та структура кооперованого навчання //Відкритий урок -    2004.-№3 –4

13.            Мартинец А.М. Нові педагогічні технології інтерактивного навчання. – К., 2001

14.            Освітні технології /За заг. Ред. Пєхоти О.М./. – К., 2001

15.            Назаров Т.С. Педагогические технологии: новій єтап єволюции 

      //Педагогогика. - 1997

16.            Павлова Н.К. Взаємодіюче навчання. // Упаравління школою – 2005. - №34 

17.            Педагогічні технології у неперервній професвйній освіті /За заг. ред.   

      Сисоєвої С.О./. – К., 2001

18.            Педагогика. Педагогические теории: системы и технологии /Под ред

      Смирнова С.А. – М., 2001

19.            Пометун О.І., Пироженко Л.В. Інтерактивні технології навчання: теорія,

      практика, досвід.- К., 2004

20.            Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок: інтерактивні технології 

      навчання (За ред. Пометун О.І.).- К.: А.С.К. – 2004

21.            Пометун О.І., Пироженко Л.В. Інтерактивні технології навчання //Відкри-             

      тий урок. – 2004. - №3 - 4

22.            Симоненко Н.Є. Інтерактивні методи в гуманітарній освіті //Управління  

      школою.- 2005 - №34

23.             Смірнов С.А. Педагогіка. – М., 2001

24.             Стасова Л., Соловйова Н. Проблемно-діяльнісна гра "педагогічні технології" //Відкритий урок -2004.- №3 –4

25.             Щербак О.І., О.О.Зайцева, Б.Страер. Нові підходи у навчанні.- Д - 2004